Понеділок, 14.10.2019, 21:59
Вітаю Вас Гість | RSS

Ніжинська ЗОШ І - ІІ ступенів №12

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 30
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Золоті сторінки історії

     Кожній людині з колиски притаманна допитливість. Усвідомивши себе часточкою суспільства, дитина прагне дізнатися, що було на рідній землі до неї, які мешкали тут люди, чого прагнули, про що мріяли. І щоб із часом не згасли цікавість та допитливість, щоб захоплюючий процес пізнання тривав стільки, скільки відміряно Богом людського життя, потрібно пірнати й пірнати в живильну ріку пам’яті народної, до якої маленькими струмочками линуть надбання наших предків, докопуватися до глибокого коріння свого родоводу. Без пізнання минулого не можна зрозуміти сучасного, бо пізнати Всесвіт можна лише тоді, коли вивчиш історію рідної землі, своєї маленької батьківщини. Історія нашої країни,  рідного села – дорогоцінна пам’ять, яка вимагає до себе дбайливого ставлення, всебічного вивчення.

     Збираємо по зернині, вивчаємо кожен факт, подію, що пов’язана з історією нашого мальовничого Ніжина, зокрема мікрорайону Мигалівка, який відомий та був заселений у XVII ст. Приміщення школи побудоване у 1906 році. З 1906 по 1917 рік – церковно-приходська школа.

         Приміщення складалося з двох класних кімнат та двох кімнат-квартир для вчителів. Навчання велося російською мовою. Основними предметами були Закон Божий, арифметика цілих чисел та граматика російської мови. Навчалися в школі хлопчики.

     Після падіння царського самодержавства, створення Українського уряду, оголошеного В.К.Винниченком, було прийнято ряд заходів до переходу шкіл на навчання українською мовою та здійснено інші реформи. Освіта стала доступною для нижчого прошарку населення.

       Школа № 12 заснована в 1920 році як єдина трудова школа в кількості 3 груп  ( 0, 1, 2). Школа була заснована в кінці громадянської війни, в наслідок якої ніжинські школи опинилися в дуже тяжких матеріальних умовах. Так в 1921-1922 навчальному році 75% учнів пропустили заняття внаслідок хвороб, браку одягу та чобіт. Внаслідок хвороб в 1920-1921р. померло 6 учнів. В той час проходила українізація і треба відзначити, що діти ставились до українізації позитивно на відміну від населення. Позитивною стороною перших заходів радянської влади було влаштування безкоштовних сніданків для учнів: норма продуктів на одного учня була така: на день 100 г хліба, 100 г крупи, 100 г м’яса або риби, яєць 3 штуки на тиждень, 800 г жирів на місяць та 800 грам цукру.

Але, на жаль, не всі школи були забезпечені безкоштовними сніданками.

Позитивним явищем радянської школи була поява в ній дівчат, так в 1921 році в школі № 12 навчалось 26 хлопців і 36 дівчат.

Щодо заробітної плати та пайків, то відповідь анкети — школа за лютий 1922 року, напевно, викличе розуміння і співчуття з боку сучасних вчителів: «3 вересня місяця заробітної плати не бачили, а пайок тільки дали на січень 1922 року». Як свідчить анкета за 1922 рік в школі зовсім не було приладів, дуже мало підручників на українській мові.

На початку 20-х років ніжинські школи були поділені за національною ознакою. В Ніжині стало 12 шкіл: 10 українських, 1 російська і одна єврейська. Школа №12 була перетворена в єврейську, адреса її була: вул. Червоних Партизанів, 33. Вчителів  було  троє:  Аш  Нусен  Мордухович  (він  же  завідуючий   школою), Крон Ревека Борисівна, Гурвич Сіма Рафаелівна. В 1923 році в школі навчалось 280 учнів, з них 128 хлопців і 152 дівчат, в шкільній бібліотеці було 200 книг, що стосується наочних приладів, то їх майже не було. В 1938 році  школа №12 з єврейської була перетворена на українську,  адреса  її напередодні війни вже була вул. Дрогінська (тепер    ім. І. Франка).

Напередодні  війни  з  1 серпня  по  1 вересня 1941 р. вчителем математики в 5-7 кл. школи №12 працювала Кунелакіс Надія Анастасіївна. В 1939 році була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.  Під  час  окупації   на   німців   не  працювала. Н.А. Кунелакіс поряд з М.О. Березюк належала до кращих вчителів м. Ніжина.

13 вересня 1941 року о 8 годині ранку німецько-фашистські війська окупували Ніжин  і  одразу  ж  стали наводити свій „ новий порядок ". Весною  1942  року  було  відкрито 6 так званих  «народних шкіл», які налічували усього 4 класи, де учні вивчали українську мову, німецьку мову, гімнастику, ручну працю. Одна з таких шкіл розташовувалась в будівлі школи №12. Заняття часто припинялися, бо приміщення займали нові військові частини, які з’являлись в Ніжині. Не було палива, а тому окупанти спалювали парти, столи та шкільні прилади. Знищувались книжки. Ось які збитки були нанесені школі №12 в період німецько-фашистської окупації (1941-1943рр.):

Нанесено збитків будівлі школи — 68405крб.

Допоміжним будівлям                - 7500 крб.

Меблі, учбові прилади               - 60000 крб.

Спорудження                              - 2980 крб.

Бібліотека                                    - 15000 крб.

Дрібний господарський інвентар - 3 000 крб.

Усього                                             - 156 885 крб.

15 вересня 1943 року Червона Армія звільнила Ніжин від німецько-фашистських окупантів. Через декілька тижнів відновились заняття в навчальних закладах. За парти сіло 2136 учнів. Директором школи №12 була в ті роки Трегубова Оксана Миколаївна.

Важкі то були часи. Меблів не вистачало. В школі було так холодно, що замерзали чорнила Не вистачало підручників, наочних приладів, зошитів. Чорнило робили із сажі, бузини, червоних буряків. І в цих страхітливих умовах діти усіляко допомагали пораненим бійцям Червоної Армії, які позбавили дітей фашистського рабства. Не можна без розчулення дивитись на список подарунків, що принесли в шпиталь учні школи №12:

  • 125 пакунків махорки;
  • 134 коробки сірників;
  • 32 чайні ложки;
  • 13 виделок;
  • 16 яєць;
  • 1 флакон парфумів;
  • 15 конвертів;
  • 1 пачку цигарок.

Незважаючи на тяжкі матеріальні умови, вчителі школи №12 наполегливо працювали над благородною справою навчання та виховання учнів. Це видно з характеристики, яку дала в міськвно директор школи в 1944 році вчителям Боришполець О.П., Дроб’язко Н.Д., Гловинській Л.Г., Щербаковій  Є.С.  Наведемо  уривок  з  цієї  характеристики:  «Тов. Щербакова Є.С. викладач природознавства та хімії 5-7 класів. Вчитель з великим педагогічним досвідом. Матеріал з своїх дисциплін подає цікаво, учні програмовий матеріал добре опанували.»

В 1945 РОЦІ КОЛЕКТИВ ШКОЛИ №12 СКЛАДАВСЯ 3:

Трегубова О.М.          Директор

Чаульська В. А.          завпед

Фальківська Л.А.        німецька мова

Смілянська Н.Д.         російська мова

Турчина Д.Г.              українська мова

Вигуляна О.А.            математика

Щербакова Є.С.         біологія
Дроб’язко Н.Д.             1-а клас

Кабакова У.М.             1-б клас

Сагалович Л.С.            1-в клас

Боришполець О.П.      2-а клас

Горова Є. Ф.                 2-б клас

Ще в середині 20-х років школа №12 була перетворена в семирічну школу, після звільнення від німецьких загарбників в жіночу семирічну школу. Серед перших вчителів післявоєнного часу значком „Відмінник народної освіти" у серпні 1945 року  відмічені найкращі вчителі: вчителька Ольга Миколаївна Гурська (4 школа), директор  Валентина Єлисеївна Смоловик (3 школа) і вчителька Євгенія Семенівна Щербакова (школа№12).

Протягом 1949-1950 навчального року школа №12 за успішністю і якістю дисципліни посіла друге місце серед шкіл Ніжина (перше - школа №1).

Поряд зі школами №1 і №3 школа №12 успішно проводила боротьбу з другорічництвом. Відмічаючи успішність цих шкіл, місцева газета писала: «В цих школах протягом минулого року велась наполеглива боротьба з другорічництвом. Їм надавалась повсякденна допомога. Внаслідок цього педагогічні колективи звели кількість другорічників до мінімуму».

В архіві зберігаються документи школи №12 за 50-ті роки. Так з річного звіту за 1957 рік видно, що вчителька української мови весь час прищеплювала думку про величезний вплив російської літератури на українську. Що це було так, наведемо уривок із звіту: "Вивчаючи твори українських письменників, розповідала учням, який величезний вплив мала і зараз має література російського народу на українську літературу, що ідейно і творчо зросла під впливом російської революції, думки і передової літератури Панас Мирний, Грабовський, Шевченко, Франко, Коцюбинський, Леся Українка та інші українські письменники".

Уроки математики, біології, хімії, фізики були тісно пов’язані з політехнічним навчанням. Було організовано і проведено ряд екскурсій на заводи та підприємства м. Ніжина: хлібозавод, механічний завод, метеостанцію, ботанічний сад педінституту, колгосп «Шлях до комунізму».

Майже  п’ять  десятків  свого  життя  віддала   педагогічній  роботі        Євгенія Семенівна Щербакова (1890-1980). З 1944 по 1949 роки вона працювала вчителем біології в школі №12. Одночасно вона працювала інспектором - методистом при Ніжинському райвно. Але як пише Євгенія Семенівна в своїй автобіографії: «За станом здоров’я я залишила роботу в методкабінеті, бо не мала ні одягу, ні взуття, щоб робити виїзди в школи району і залишилась в школі №12», де працювала з повною віддачею та завзяттям. І ця самовіддана праця не залишилась без нагороди: в 1949 році вона одержала орден Леніна. В цьому ж році вона була переведена в чоловічу середню школу №4, де вона добилась 100% успішності. В 1954році їй було присвоєно звання „Заслужений вчитель УРСР", її обирають депутатом міської Ради.

 З кінця 50-х рр до 1964 року директором школи працювала Грицай Євгенія Олександрівна.

З 1962 року школа працювала як восьмирічна. Вона давала основи загальноосвітніх знань про природу і суспільство, здійснювала моральне, трудове, фізичне й естетичне виховання, допомагала школярам виявляти свої здібності й обрати майбутню професію.

Учні не тільки навчалися, а й під керівництвом педагогів брали участь у різноманітних позакласних заходах, працювали на шкільних ділянках, розвивали творчі здібності в гуртках.

З 1964 року по 1970 школу очолював Петрусевич П.О. Були поліпшені умови  для навчання, виховання та розвитку учнів: добудовано 2 класні кімнати в філіалі школи, збудована майстерня, запрацювала група продовженого дня, відкрито два буфети.

З 1970 року по 1972 рік директором школи працювала Любенко Л. В.

З 1972 по 1979 рік очолювала колектив Лушник Р. Г., яка приділила велику увагу поліпшенню матеріально-технічної бази школи (замінили пічне опалення на водяне, побудована котельня, замінено покрівлю основного корпусу і т. д.)

У 1979 році на посаду директора призначається Пашньова Т.Г., яка пропрацювала директором школи 29 років. Її вагомий авторитет серед учнів, учителів, батьків сприяв оновленню форм і методів управління. Вона виховала і зростила багатьох учителів, досвід яких заслуговує на увагу. Сама ж Пашньова Т. Г. за плідну працю нагороджена значком «Відмінник народної освіти України», «Вчитель-методист».

Протягом 80 – 90 р. школа 12 мов смолоскип яскравого вогню несла знання, сіяла «розумне, добре, вічне» серед учнівської молоді.

Шлях від церковно – приходської школи до сучасної був нелегким, але яскравим і плідним.

«Обличчя школи створює той, хто із неї вийшов» - писав В. Сухомлинський. Школа 12 славиться своїми випускниками. За роки існування вона вивела на життєвий шлях тисячі випускників. Серед них учені і поети, інженери і вчителі, лікарі і хлібороби, будівельники, захисники батьківщини.

Гордістю школи є академік Шекера Олег, адвокат Польова (Гринь) Людмила, старший викладач НДУ ім М. Гоголя Щітка Оксана, дитячий лікар Климок Наталія, «учитель року» Шафрай Тетяна, працівник держуправління при президенті Блюда Анатолій; полковник, старший викладач Чернігівського військового училища Герасименко Анатолій і багато інших.

З 1989 року – неповна середня школа.

В період 1989 – 2000 року відбувається багато змін.  Оновлюється інтер’єр класів, коридорів, поліпшується матеріально-технічна база. Значну матеріальну допомогу надають шефи – Ніжинський механічний завод (Латенко М.С.) та хлібзавод (Карпусь М.О.).

З 1989 року працюємо за програмою дев’ятирічної школи.

У 2001 році заклад отримав статус загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Відбувається комп’ютерізація школи. З’явились перші 3 комп’ютери. Учні та вчителі з задоволенням та цікавістю опановували нову техніку.

У 2008 році на посаду директора призначена Хвіст В.В. Вона працювала  над проблемою «Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб творчого розвитку дітей». Навчально-виховний процес спрямований на створення умов для розвитку кожної дитини; забезпечення науково-теоретичної, практичної, до профільної, загально-культурної підготовки учнів.

З 2015 року школу очолює Пашньова С. С.

Педагогічний колектив працює, керуючись гаслом: «Школі своє ім’я, своє обличчя, свою історію та власну концепцію розвитку».

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Друзі сайту

Всі права захищені. Відповідальна за сайт: Бойваленко Т.В. © 2019
uCoz